Ядовитым дождем падали птицы.
Ответ на молитвы – осадок отчаянья.
Сколько их, судьб, душ неприкаянных;
в небо стремилось, но тшетны искания…
Плакало небо, дождем почерневшим,
Оно не созвучно со многими пешими.
Небо плакало дождем поверженных птиц. Словно в небо устремлялись многие наши надежды земные, но они были снова и снова отравлены нашими земными мечтами. Небо ожидало всего нашего сердца, а получало снова лишь ядовитые устремления. Любое искажение неба, теперь было отвергаемо. Это было его время, время, когда само небо будет теперь отражаться в глазах тех, кто избирает его, отвергая свои земные пути; но все больше и больше, слушая его музыку. Но сейчас оно плакало, ведь черный дождь из птиц – это и падение нас, все еще устремляющихся в небо, но не оставляюших самих себя, свои изуродованные земные лица и очертания с нашими страстями и целями. Если мы хотим устремляться в небо, нам нужно не озираться назад, но все больше стремиться к нему.
Дождь из поверженных птиц, так плакало оно сейчас, умоляя нас обратиться.
Ядовитое облако встречало их. Казалось, что эти ядовитые тучи появлялись все чаще над нами. Стаи птиц срезались с ними, и падали камнями вниз. Облака ядовитых человеческих надежд. Небо плакало - дождем из мертвых птиц.
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 4738 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
